Іцакціуатль
У похмурій глибині Міктлана — ацтекського підземного світу — мешкає таємнича богиня Іцакціуатль, чиє ім’я перекладається як «Собача Жінка» або «Жінка-Провідниця». Ця загадкова покровителька душ померлих обіймає особливе місце в ацтекській космології як божество, що супроводжує полеглих воїнів та жінок, які померли під час пологів, у їхньому останньому шляху. Її присутність у пантеоні нагадує про нерозривний зв’язок між життям і смертю у світогляді давніх мешіків.
Зовнішність та символи
Іцакціуатль часто зображується як жінка, чиї риси обличчя нагадують собаку — тварину, глибоко шановану ацтеками за її вірність та здатність орієнтуватися у темряві. Її очі світяться мудрістю століть, а на голові часто красується прикраса з обсидіанових лез, що символізують гостру межу між світом живих і царством мертвих. У руках вона тримає смолоскип або копал — священну смолу, дим якої освітлює шлях заблукалим душам.
Серед головних символів богині вирізняються ксолоїцквінтлі — мексиканська безшерста собака, що вважалася священним провідником у потойбіччя. Також їй присвячені обсидіан — вулканічне скло, яке уособлює темну силу підземного світу, та жовтий колір, що асоціюється з посухою і півднем — напрямком смерті в ацтекській традиції. У деяких зображеннях вона постає в оточенні кісток і поховальних дарів.
Роль у міфології ацтеків
Згідно з священними переказами, Іцакціуатль мешкає на самому дні підземного світу, де зустрічає душі померлих і допомагає їм подолати небезпечні перешкоди на шляху до вічного спокою. Зокрема, вона супроводжує душі через бурхливу річку, яку можна подолати лише за допомогою собаки-провідника. Ця роль зближує її з богом смерті Міклантекутлі та богинею підземного світу Міклансіуатль, хоча Іцакціуатль посідає специфічнішу нішу провідника та захисника.
Особливий зв’язок богиня підтримує з воїнами, що полягли в битвах, та жінками, які померли під час пологів — обидві категорії вважалися в ацтекському суспільстві особливо шанованими небіжчиками, гідними супроводу в сонячні краї. На відміну від звичайних померлих, що відправлялися у сірі простори Міктлана, ці обранці могли розраховувати на вищу посмертну долю, і Іцакціуатль вказувала їм дорогу. Її функції частково перетинаються з обов’язками Шолотля — божества в образі собаки, що також провадить душі.
Зв’язок з ацтекським календарем та ритуалами
У священному 260-денному календарі Тональпоуаллі Іцакціуатль тісно пов’язана з днем Іцквінтлі (Собака) — десятим знаком двадцятиденного циклу. Цей день вважався сприятливим для здійснення поховальних обрядів, поминання предків та звернень до духів померлих. Люди, що народилися під знаком Іцквінтлі, перебували під заступництвом Іцакціуатль: їм віщували вірність, відданість та здатність знаходити вихід із найтемніших ситуацій.
День Іцквінтлі управлявся богом смерті Міклантекутлі, що ще більше підсилювало зв’язок між цим днем і потойбічним світом. У ритуалах, присвячених Іцакціуатль, жерці приносили в дар копалову смолу, квіти кактуса та фігурки собак з тіста чи глини. У деяких випадках здійснювалися символічні поховання собачих фігурок разом із померлими, щоб забезпечити небіжчику вірного провідника в останньому шляху.
Іцакціуатль також асоціювалася з південним напрямком — стороною світу, пов’язаною зі смертю та потойбічним світом в ацтекській космології. Під час деяких поховальних церемоній родичі померлого зверталися до неї з молитвами, просячи захистити душу покійного від небезпек підземного світу. Ці звернення особливо підсилювалися в дні, коли знак Іцквінтлі збігався з числом 10 у тринадцятиденному тижні.
Цікаві факти
- Ім’я «Іцакціуатль» походить від коренів мови науатль: «іцквінтлі» — собака і «сіуатль» — жінка, що відображає подвійну природу істоти між світами.
- Давні ацтеки вірили, що собака ксолоїцквінтле має здатність бачити духів і провадити їх через кордони світів.
- У деяких варіантах міфів Іцакціуатль ототожнюється з Іцпапалотль — богинею обсидіанових метеликів, покровителькою роду сіцімека.
- День Іцквінтлі вважався особливо вдалим для весіль, адже собака символізувала вірність і відданість.
- Археологи знаходять поховання собак поруч із людськими могилами, що підтверджує важливість цих тварин у поховальному культі.
- Іцакціуатль іноді зображувалася з обличчям, наполовину складеним з плоті, наполовину з кісток — символ переходу між життям і смертю.
- У сучасній Мексиці порода ксолоїцквінтлі вважається національним надбанням і живим нагадуванням про ацтекські традиції.
Іцакціуатль залишається одним із найзагадковіших образів ацтекського пантеону, втілюючи глибинний зв’язок між людьми та їхніми вірними супутниками — собаками. Її присутність у міфології нагадує, що шлях у потойбіччя не потрібно проходити наодинці, і навіть у найтемніших глибинах Міктлана можна знайти провідника, готового вказати дорогу. У віках збереглася пам’ять про неї як про божество, що перетворює страх смерті на впевненість продовження шляху.