Іцпапалотль
Серед пантеону ацтекських божеств небагато істот викликають такий трепет, як Іцпапалотль — грізна богиня з крилами метелика, вкритими гострими лезами обсидіану. Її ім’я мовою науатль означає «обсидіановий метелик», і вона належить до числа ціцімеме — містичних зоряних демонів, що сходять з небес під час сонячних затемнень. Ця божественна покровителька раю Тамоанчан уособлює подвійну природу смерті та переродження, стоячи на варті між світами живих і мертвих.
Зовнішність та символи
Візуальний образ Іцпапалотль справляє незабутнє враження: її крила, подібні до крил метелика, обрамовані блискучими обсидіановими лезами, здатними розсікти душу не гірше фізичного тіла. Іноді її зображують як скелет з розкритими крилами, а деколи — у вигляді прекрасної жінки, чия краса приховує смертоносну сутність. Очі богині світяться потойбічним вогнем, а кігті на руках нагадують обсидіанові ножі, що використовуються в ритуальних жертвоприношеннях.
Головними символами богині слугують метелик — втілення трансформації та переходу між світами, і обсидіан — священний камінь ацтеків, пов’язаний із жертвоприношеннями та магією. Її священні кольори включають чорний — колір підземного світу, та червоний — символ крові й життя. До богині також причетні сіуатетео — духи жінок, що померли під час пологів, які стали її вірними супутницями та захисницями.
Роль у міфології ацтеків
Іцпапалотль відіграє ключову роль у міфі про створення Сонця й Місяця, коли боги зібралися в Теотіуакані, щоб принести себе в жертву заради руху небесних світил. Згідно з переказом, саме вона намагалася спокусити бога Шолотля, брата Кецалькоатля, щоб завадити йому вчинити самопожертву. Цей міф підкреслює її зв’язок із випробуваннями душі на межі світів.
Як володарка Тамоанчана, Іцпапалотль опікується душами немовлят, що померли до народження або невдовзі після нього. Цей небесний рай розташований на верхньому рівні всесвіту і слугує місцем зцілення та підготовки до нового втілення. Богиня також покровителькає повитухам і жінкам, захищаючи їх під час вагітності та пологів, хоча її допомога може обернутися й прокляттям для тих, хто порушує священні закони.
Зв’язок з календарем та ритуалами
У священному календарі Тональпоуаллі Іцпапалотль покровительствує дню Коскакуаукі (Орел-могильник), чотирнадцятому дню двадцятиденного циклу. Люди, народжені під знаком цього дня, вважалися відзначеними печаткою богині: їм пророкували здатність спілкуватися з духами та розуміти таїни загробного світу. Крім того, вона пов’язана з тресеною — тринадцятиденним періодом, що починається з дня 1 Дім.
Іцпапалотль асоціюється з північним напрямком — стороною світу, яку ацтеки вважали найнебезпечнішою й загадковою. Північ, що називається Міктлампою, була шляхом до підземного світу, і богиня слугувала провідницею цією похмурою стежкою. Під час сонячних затемнень, коли ціцімеме сходили з небес, люди здійснювали спеціальні обряди, щоб умилостивити Іцпапалотль та захистити своїх дітей.
Жриці богині проводили ритуали з використанням обсидіанових ножів та вогнищ, що символізують трансформацію. Важливою частиною культу були танці в масках метеликів, під час яких учасники прагнули отримати видіння та пророцтва. Вагітні жінки залишали підношення біля вівтарів Іцпапалотль, молячи про захист для ненароджених дітей і легких пологах.
Цікаві факти
- Ім’я Іцпапалотль можна перекласти як «метелик із кігтями» або «обсидіановий метелик» — обидва варіанти відображають її подвійну природу краси й небезпеки.
- Вона входить до числа ціцімеме — категорії жіночих божеств, що асоціюються із зірками, які загрожують Сонцю під час затемнень.
- У деяких джерелах Іцпапалотль виступає як іпостась богині Коатлікуе — матері бога війни Уїцилопочтлі.
- Її рай Тамоанчан — одне з небагатьох місць в ацтекській космології, де душі можуть знайти спокій і підготуватися до переродження.
- Богиню іноді зображують із перетинчастими крилами кажана замість крил метелика, що пов’язує її з нічним світом.
- На честь Іцпапалотль названо кратер на супутнику Юпітера — Іо, що відображає її зв’язок із небесними тілами.
Іцпапалотль залишається одним із найзагадковіших і привабливих образів ацтекської міфології — богині, в чиєму образі переплелися краса і жах, життя і смерть. Її культ відображає глибоке розуміння ацтеками циклічності буття, де смерть слугує не кінцем, а переходом до нового існування. Як вартова межі між світами, вона продовжує надихати тих, хто шукає розгадки давніх таїн.