День Микитсли, присвячений богу смерті в ацтекській міфології, є глибоко духовним часом, коли віддається данина поваги пішлим і розмірковується про циклічність життя і смерті. Цей день є можливістю для громади зблизитися з предками і визнати неминучість смерті як природну частину життєвого циклу.
Ранок починається з створення вівтарів Микитсли в домівках і на громадських площах, де люди розміщують фотографії пішлих, а також пропонують їм улюблені страви, напої і особисті речі. Ці вівтарі прикрашаються квітами, особливо барвінками, які вважаються мостом між світом живих і світом мертвих, а також свічками, які символізують світло в темряві і направляють душі померлих.
Протягом дня проходять різноманітні церемонії та молитви, в яких люди згадують пішлих, діляться історіями їхнього життя і моляться за їхній спокій. Жерці і шамани проводять ритуали очищення і благословення, використовуючи дим копала для залучення сприятливих духів і захисту від злих духів.
Особлива увага приділяється розмірковуванням про значення смерті в життєвому циклі і про те, як сприйняття смерті впливає на життя людини. Учасники Дня Микитсли обговорюють філософію смерті і вічності, досліджуючи свої внутрішні страхи і надії щодо кінцівки.
Кульмінацією дня є хода на честь Микитсли, в якій учасники носять маски скелетів і костюми, що символізують смерть і воскресіння. Хода проходить під музику, танці та пісні, що відображають повагу до смерті і радість з приводу вічного циклу життя і відродження.
День завершується спільними трапезами, на яких подають традиційні страви та напої, які вважаються улюбленими у пішлих. Це час для спілкування, обміну досвідом і зміцнення зв’язків у громаді, нагадуючи про цінність кожного моменту життя і важливість збереження пам’яті про минулі покоління.
День Микитсли служить нагадуванням про те, що смерть є не тільки кінцем, але й початком нового етапу в циклі існування, закликаючи живих цінувати життя і зміцнювати зв’язки між минулим, теперішнім і майбутнім.