Tlaxochimaco або Miccailhuitontli, що перекладається як “Народження Квітів” або “Маленьке Свято Мертвих”, був місяцем в ацтекському календарі, коли особлива увага приділялася культу предків та поклонінню померлим. Цей період символізував час, коли межа між світом живих і мертвих ставала особливо тонкою, дозволяючи суспільству вступити в контакт з духами предків і віддати їм шану.
Під час Tlaxochimaco, ацтеки здійснювали жертвоприношення та приносили дари на вівтарі, прикрашені квітами та символічними предметами, для померлих родичів. Ці церемонії проводилися як у домах, так і в громадських храмах, де родини згадували своїх предків, робили їм приношення з їжі, напоїв, а також предметів, які могли бути їм потрібні в потойбічному світі.
Miccailhuitontli, або “Маленьке Свято Мертвих”, зосереджувалося на вшануванні душ померлих дітей. У цей період ацтеки вірили, що душі померлих дітей повертаються, щоб відвідати свої будинки. Родини готували спеціальні страви та влаштовували бенкети на честь маленьких душ, прикрашаючи свої будинки та вівтарі іграшками та квітами, щоб привітати та порадувати дитячі душі.
Ці святкування також були пов’язані з поклонінням богам, особливо Міктлантекутлі та його дружині Міктесіуатль, правителям підземного світу мертвих. Ацтеки проводили масштабні ритуали та жертвоприношення, щоб умиротворити цих божеств і забезпечити захист та благословення для душ померлих.
Tlaxochimaco та Miccailhuitontli відображали глибокий зв’язок ацтекської культури з предками та повагу до циклу життя і смерті. Ці місяці нагадували суспільству про важливість пам’яті та шани до тих, хто пішов, а також про безперервний зв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім.