Xocotlhuetzi, також відомий як Hueymiccailhuitl, був місяцем в ацтекському календарі, присвяченим святу падіння плодів і пов’язаним з культом предків та повагою до померлих. Цей період символізував закінчення сезону врожаю і початок часу, коли душі померлих повертаються на землю, щоб поспілкуватися з живими. Це був час, який представляв собою суміш вдячності за щедрість землі та глибокої поваги до пам’яті предків, підкреслюючи вічний зв’язок між минулим, теперішнім та майбутнім.
Під час Xocotlhuetzi ацтеки проводили ритуали та церемонії на честь Міктлантекутлі та Міктесіуатль, бога і богині мертвих, а також інших божеств, пов’язаних з світом мертвих. Ці обряди включали в себе приношення їжі, квітів та символічних предметів на алтари та могили, щоб умиротворити душі померлих і забезпечити їхнє благополуччя в загробному світі.
Особливістю святкування також було спалювання фігур, виготовлених з амаранта та меду, у формі різних божеств та символів, що символізувало очищення та оновлення. Цей акт слугував нагадуванням про неминучість смерті та важливість підтримання зв’язку з духовним світом.
Hueymiccailhuitl, або Велике Свято Мертвих, відзначалося особливими траурними піснопіннями та музикою, які лунали по всьому місту, створюючи атмосферу поваги та пошани до померлих. Родини збиралися разом, щоб згадувати історії та досягнення своїх предків, зміцнюючи таким чином свої сімейні та громадські зв’язки.
Xocotlhuetzi або Hueymiccailhuitl був не тільки часом смутку та спогадів, але й святом вдячності за врожай, який забезпечував продовження життя. Цей місяць нагадував ацтекам про циклічність існування та важливість гармонії між людиною і природою, між живими та мертвими.